На краю землі: як живуть у найвіддаленіших точках Євразійського континенту

19.Февраль.2018

Стояти на краю континенту – надзичайне відучуття. У таких місцях людина знає, що у неї за спиною гори і долини, а перед нею – моря і океани.

Журналіст ІНФОРМАТОРа дізнався, чи є життя на краю материка.

Північ – Мис Челюскін

Мис Челюскін

Мису Челюскін, який є найпівнічнішою точкою півострова Таймир і материка Євразія, людина вперше досягла у 1742 році. Тоді експедиція на чолі з Семеном Івановичем Челюскіним назвала мис Східно-Північним.

Подорожній журнал Челюскіна, в якому він ділився враженнями про свою подорож на собачих упряжках, важкий шлях, пройдений їм з товаришами, і їх прибуття на мис, до сих пір зберігається у Петербурзі, в архіві військово-морського флоту.

Фото: Северпост

Найпівнічніша точка півострова Таймир відрізняється суворим кліматом. Зима тут триває цілий рік, сніг практично не тане, а температура у липні і серпні зазвичай не перевищує +1С°. Найхолодніший місяць – лютий, середня температура становить -39,3°С, а абсолютний мінімум температури -52°С. На мисі можна зустріти моржів і білих ведмедів.

Фото: Северпост

У 1932 році на мисі була облаштована полярна станція, до якої пізніше додали обсерваторію. Зараз станція переведена у статус метеорологічної. На ній постійно зимують близько 10 осіб. Зв’язок з великою землею і цивілізацією забезпечує аеродром “Мис Челюскін” з вертолітним майданчиком.

Дістатися до мису Челюскін можна на вертольоті з аеропорту у селі Хатанга – найпівнічнішого населеного пункту Росії. Саме з цього села найчастіше стартувала більшість полярних експедицій.

Фото: magictaiga

Хатанга засноване у 1626 році. Живе у ньому менше ніж три тисячі чоловік, а основними заняттями людей є рибалка, полювання і оленярство.

Ціни в магазинах відбивають бажання що-небудь купувати. Тут немов на машині часу потрапляєш в майбутнє. У переводі на гривні: кілограм гречки – 100 гривень, енергетичні напої – 115 гривень, консерви –100 гривень, пиво – 70 гривень.

Фото: magictaiga

Раніше найпівнічнішим населеним пунктом вважався Нордовик, але з 1960 року це село закинуте. У 1936 році з ціллю видобутку нафту та вугілля у селищі було збудовано завод “Нородовикстрой”. На нього відправляли працювати в’язнів з Норильского ГУЛАГу.

Фото: pikabu

Умови виживання там були нелюдські: серед робітників постійно лютувала повальна цинга, людей, виснажених хворобами, непосильною каторжною працею, лютими морозами і пургою, косив масовий мор. Згодом завод закрився, а усіх людей, які знаходились там, вислали в інші місця Союзу.

Південь – мис Піай

Мис Піай

Мис розташований у південній частині Малайського півострова, крайня південна точка материкової Євразії, а також найпівденніша точка материкової Азії. Знаходиться на території Малайзії.

У 0,33 милі на південь від точки, на краю материка розташований 15-ти метровий маяк, який блимає кожні 3 секунди, а також здійснює радіолокацію. Мис – це не просто точка і монумент, це в деякому роді парк-заповідник. Тому до самого монументу потрібно йти через джунглі. Дістатися туди в обхід настилів практично нереально.

Фото: reports.travel

На шляху постійно будуть траплятися групи мавп, які часто вороже налаштовані до людей. За словами мандрівників, вони оточують людей з усіх боків, а відігнати їх вкрай складно.

Фото: reports.travel

Насправді, як так такої точки тут немає, вірніше точка є, але постояти на землі неможливо, бо берег тут – суцільне багно і бруд. Тому тут обладнаний бетонний пірс, що виходить у море, з встановленим на ньому металевим глобусом.

Захід – мис Рока

Мис Рока

Мис Рока – найзахідніша Євразійського континенту, яка виходить в Атлантичний океан. Найближче місто – Лісабон – розташований у 40 км. Мис Рока кілька разів змінював свою назву, друга відоме його назва – мис Лісабона. Португальський поет Луїс Камоенс описав цей мис так: “Це місце, де земля закінчується і починається море”.

Скелі мису підносяться над Атлантичним океаном на 140 метрів. На скелі Кабо да Рока знаходиться маяк, поруч з яким розташований туристичний офіс, де можна оформити сертифікат, який засвідчить те, що ви були у цьому місці.

Фото: discoverportugal

У водах узбережжя є кілька великих підводних каменів, тому ці води представляли велику небезпеку, особливо в нічний час. Безліч кораблів зазнали тут бідство. Наприклад, у листопаді 1636 біля мису Рока потонув корабель Santa Catarina de Ribamar, що йшов з Індії. На борту перебувало 470 пасажирів.

Фото: discoverportugal

Кам’яна стела, яку вінчає хрест, нагадує туристам, про те, що вони знаходяться на самій західній точці європейського континенту.

Попри всю свою красу мис Рока досить підступне місце. У 2014 році тут стався трагічний випадок: в гонитві за красивим селфі польська сімейна пара зірвалася з обриву прямо у бурхливий океан.

Схід – мис Дежньова

Мис Дежньова

Мис Дежньова – найбільш східна точка всього континенту Євразія. У гарну погоду звідси видно Аляску, до неї трохи більше ніж 80 кілометрів.

Ще 70 років тому тут було велике поселення ескімосів, а потім радянська влада подумала, що краще нагнати сюди військових для охорони державних кордонів. Корінне населення силоміць переселили в міста, а на мисі поставили військову базу, яка, втім, проіснувала кілька років і була закинута за непотрібністю. Зараз на Дежньова живуть лише моржі і стоїть пам’ятник-маяк його першовідкривачу.

Фото: youtube

Офіційно мис відкрив Берінг під час своєї першої експедиції у пошуках кінця Євразії. Проте, за кілька десятків років до нього, на мисі побував козачий отаман і мандрівник Семен Дежньов. Він же вперше в історії пройшов протоку між Північним Льодовитим і Тихим океанами. Однак через відсутність відомостей про це відкриття в європейських країнах (матеріали походів Дежньова залишилися в Якутському острозі) пріоритет першовідкривача дістався Берінгу, чиїм ім’ям зараз називають протоку.

Фото: sergeydolya.livejournal

Мис Дежньова насправді не виглядає, як мис. Це просто пряма ділянка пляжу, на схилі якого раніше жили ескімоси. На невеликому пагорбі встановлений маяк. Білі ведмеді – часті гості на мисі. Також на березі можна знайти викинуті океаном китові вуса.

Фото: sergeydolya.livejournal

У залишках ескімоських селищ досі залишились дві споруди з китових кісток. Взагалі, велике поселення виникло там саме завдяки китам, які часто годуються біля берегів мису Дежньова.

Фото: sergeydolya.livejournal

Поруч з мисом знаходиться моржеве лежбище, а також численні пташині базари. У прибережній акваторії водяться косатки, моржі та тюлені.


Анна Колянчук

для ІНФОРМАТОРа




загрузка...

Comments are closed.

Analytics Plugin created by Web Hosting