Аліна Боднар. "Боріться або не беріться. Якось так. І поборемо. Все одно колись, вірю, поборимо" | Everyday in Ukraine | Everyday in Ukraine 

03.Июль.2016

Та ну. Який Майдан версія 100500? При чому одні хочуть майданити, інші аж слиною своєї іронії і критики плюються від намета і двох шин. Взагалі переставайте маніпулювати цим словом. Майдан відбувся. Крапка. Усе, що після Революції — поки що тільки уроки. Болючі. Жорсткі. Успішні. Програшні. Змістовні або безкорисні. Інколи це просто граблі. Потім знов граблі. Шишка — і знов граблі, граблі..аж поки не розіб’єш до крові. Досвід.

Далі уроки:

Урок 1. Вчора добровольці принесли трохи війни у Київ. Польовий штаб. Вояки з нагородами, відповідні кличі, символіка, музика. Гламурні фіфи йшли й дивували диву «Что это вообще такое?» Панянко, війна у нас, добровольців саджають у нас. Мікс мирних ілюзій і військових реалій. Так треба. Щоб пам’ятали. Знали завдяки кому вони не у підвалах, а в кафешках сидять. Щоб оці одомашнені і профінансовані бачили хлопців. Чоловіків. Щоб бачили їх ЖИВИМИ! І бачили проблеми, з якими їх же однолітки стикаються, відвоювавши. І це не в інтернеті. Не на похороні чи раз у рік на якомусь офіціозі. А тут. Поруч. В самісінькому центрі столиці, звідки ніби так далеко до війни….

Урок 2. Прийти і побачити. Поговорити. Бути. Вчитись гуртуватись, витягувати політв’язнів, робити зміни, впливати, зустрічатись, обмінюватись думками в реалі. А то накидаються всі з порадами..Та в інтернеті і я як газета «Порадниця». «То так, то не так, то робіть, то не робіть..Ех, не робите,як я написав/ла, то і не прийду». А що тобі взагалі хтось зобов’язаний? І ми що зміни в інтернеті робити будемо? Так може там же інтернет-лідера знайдем з відповідними інтернет-вимогами і буде віртуальна Україна? Ох, ото й лідер необхідний, бо не спілкуємось між собою, тільки чекаємо коли месія прийде і збере нас вкупу. Так не робиться. Прийди і тут навчи, розкажи, обговори. Навіть дикість можливо, але покажи себе. А то поховались за авами, а в житті навіть не знаємо як твій однодумець виглядає. Проходиш повз. І все. Пишіть далі скільки влізе, але реальність завжди в тренді:) А ще, знаєте, як було тепло бачити як мужні чоловіки браталися-обіймалися з друзями, яких не бачили місяцями і роками. Азовці, ПС, Донбас, Айдар, волонтери, активісти… Всі разом. Шкода тільки, що поки що ми не збираємось отак з якихось хороших причин. Але все одно, це — урок об’єднання людей в народ. В побратимів, разом з якими будеш боротись і яким повинен довіряти на ділі, а не на словах інтернет-листувань.

Боріться або не беріться. Якось так. І поборимо. Все одно колись, вірю, поборемо.

І урок 3. Популізм, піар, невиконані обіцянки, безстрокові акції, зради, пусті надії, розчарування… Не розслабляйтесь)) Таке було, є, і мабуть ще й буде. І ми не станемо супернародом, поки не викорінемо в собі надмірний ідеалізм. Ясна річ, що всі думають, що знають як краще. І я так думаю і інколи плююсь, що
«все не так, все погано, що ці люди роблять, аАаааА, як так можна…»=) І не буде ідеально. Ну, не зробимо ми з однієї акції під судом революцію у головах решти та ще й по всій Україні. Будуть помилки, уроки, досвід. А ми ще й, виявляється, різні. Хтось навчився раніше, хтось ще вчиться. От коли всі навчаться гнати палицею чергового запроданця, а не вуха розвішувати — то буде результат)) А поки бодай один аплодує приходу Луценка Юри в суд як пришестю рятівника — проходимо ще раз пройдений матеріал. Це я зараз виправдовую питання:чому, як вони могли повестись, продались, здались…А от могли. Це ще дивно, що під тим судом не отримали по голові від «правоохоронців». Тоді б і годину не протримались…

Ми ще слабші, ніж система. Бо система у нас старенька, але відпрацьована і у спадок передана. Але це не повинно нас зупиняти спробувати ще і ще раз її переламати.

Вчитись нам, люди, треба бути народом, а не біомасою, яка населяє територію України.

І інколи приходжу, щоб побачити отакі спонтанні самоорганізовані моменти, які роблять з нас різних один народ. Не Майдан ми поки робимо. А з себе робимо народ.

p.s. А от уже на 18.00 на віче варіант 100500 не пішла. Не те. Поки не те. Ну, не виходить у нас ще з організованими і очоленими. Хоча..побачимо що з того вийде.

І не забувайте, що це тільки моя неооб’єктивна думка…

АВТОР: Аліна Боднар

загрузка…