Подпишись

* Вы будете получать самые интересные новости Украины

Трендовые новости
18 Сен 2021

Blog Post

Все рубрики

Тетяна Чорновол: Полігон для маніяка. Екскурсія місцями, де Янукович плекає жагу крові | Everyday in Ukraine 

За три роки свого Президенства Віктор Янукович добудував “Міжгір’я”, а ось облаштування його мисливських угідь триває. Все-таки “переформатувати” тисячі га лісів під Сухолуччям завдання не з простих. Однак вже зараз місця, де полює Віктор Федорович вражають. Це вже не дикий ліс, а і гігантська гламурна бійня.

Кулі для тварин, горілка для аборигенів

Отже мисливські угіддя Януковича це 35 тисяч га лісів та боліт.

І перше, що було зроблено, коли Віктор Янукович став Президентом, це ізолював всю цю величезну територію від решти України. В 2010 році весь сухопутний периметр Державного Дніпровсько-тетерівського лісомисливського господарства було окопано протитанковим ровом.

Щоправда повністю відгородитися від простих українців Януковичу не вдалося. В середині “закритої зони” знаходяться п’ять маленьких сіл. Їх мешканці проїжджають в середину “закритої зони” лише суворо по перепустках. Об’їхати пропускні пункти неможливо, таємних лісових стежинок у “заповідник Януковича” просто не існує.

Навіть для місцевих (які мають перепустки) пересування в середині мисливських угідь доволі обмежене. Приклад – малюсіньке село Ритні, що знаходиться на заболоченому березі ріки Тетерів. З трьох сторін це селище оточують болота, а ось з четвертої раніше можна було вийти до ясного соснового бору. В ньому місцеві жителі збирали чорниці та гриби.

Однак, як тільки Віктор Янукович став Президентом цей ліс від села відрізав чотирьохметрої висоти паркан. Загорожа з сітки тягнеться на кілька кілометрів в обидві сторони від села і охоплює величезний квадрат лісу (4 тисячі га). Отож хід місцевим до лісу, куди до речі за грибами ходила і автор, нині закритий. Однак грибники якось були призвичаїлися – на автомобілях проїжджали кілька кілометрів на захід повз паркан і там вже заглиблювались до лісу. Проте в минулому році наступило чергове “пакращення” – ту дорогу зразу за селом перекрив шлагбаум. Було село в лісі, а стало село в клітці над болотом.

На фото: грибні місця біля Ритнів, де виріс цей гриб нині загороджені 

Таких шлагбаумів по всьому мисливському господарстві сотні – місцеві мешканці можуть доїхати від КП лише до свого села, а ось проїхати вглиб лісного масиву – ніяк.

Автор звернула увагу на цікавий момент – вже два роки паркан, що перекрив селянам хід до лісу стоїть недоторканий. “А зробіть дірочку і ходіть за грибами”, – пропонує автор одному дядьку. “Ви що не знаєте чий це паркан?”- обурюється дядько наче автор сказала якесь святотатство. А ось тварини в “заповіднику Януковича” волелюбніші. Місцеві розповідають, що олені і косулі час від часу “штурмують” загорожу і вішаються на сітці.

Щоправда, лояльність місцевого населення тут забезпечується старим перевіреним способом – “гречкою”. Через Богданівську сільраду на свята тут роздають пайки від “спонсора”. На Великдень давали кільце ковбаси і пляшку горілки.

Розстрільні галявинки та бесідки першої крові 

Охорона на блокпостах лісо-мисливських угідь завжди суворо перевіряла перепустики і не пускала в ліс чужих, як тільки Янукович приходив до влади. Особливо жорстким перепускний режим став після того, як Віктор Федорович перебрався на Банкову. Хоча законних підстав для цього не має. Цей ліс вже багато років не має статус заповідного.

Однак до 2011 року на “безпредел” та невблаганність охорони, ще можна було начхати. Автор особисто заїжджала в “заповідник Януковича” по одній таємній лісовій дорозі з далекого західного краю біля села Любидва. В 2013 поїхала перевірити стару добру стежину. Виявилося її не має – між лісом і селом всі стежки і доріжки прорізав глибокий протитанковий рів.

Отож довелося йти в мисливські угіддя Віктора Януковича пішки. Вибрала дику місцину, залишаю авто, йду через великий квітучий лук за яким темною стіною видніється ліс Януковича. Дорогу мені перетинає мальовнича річечка – вся у лататті над яким цвітуть жовті глечики. На перевірку вузенька річечка виявилася доволі глибока, коли переходила в брід вода сягнула вище поясу. На тому здавалося перешкодам кінець. Аж тут біля самого лісу натикнулася на славнозвісну фортифікаційну споруду – протитанковий рів. Збираюся на крутий вал і з сумом спостерігаю, як потривожена моїми ногами цівка піску з висоти чотирьох метри стікає у коричневу воду, що залила дно. Що ж знову доведеться приймати водні процедури…

На фото: протитанковий рів

Після рову – дикий ліс (сосни, папороть), потривожені мною, за деревами зникають олені на чолі з самцем з могутніми розлогими рогами. Але вже через десять хвилин стає зрозуміло, що ліс зовсім не дикий, спочатку натикаюсь на величезну клітку збиту з молодих соснових дерев з пасмами кабанячої щетини на сучках (сюди очевидно перед полюванням підвозять вепрів, щоб випускати прямо під ноги мисливцям), а ще через пару хвилин виходжу на широку просіку посеред якої засипана щебенева дорога.

Причому ця дорога пряма, як стріла і проглядається на кілометри в кожну сторону. І це на горбистій місцевості! Для досягнення цього ефекту були підсипані болітця та зрізані пагорби. І найголовніше: куди лише сягає око на цій дорозі через рівні інтервали стоять дерев’яні вишки – номери для єгерів.

Вишки не високі, наче трибуни. На кожній пеньочок. Очевидно, щоб єгеря могли присісти.

Проходжу по дорозі кілометр: перехрестя, в усі сторони розходяться прямі дороги знову з вишками через кожні п’ятдесят метрів. Скільки ж їх тут? Іду далі… Великі лісові квадрати поділені на менші ґрунтовими дорогами, на яких також вишки і вишки, які під час полювання заповнюються людьми, які очевидно виконують не лише мисливські функції, але і забезпечують безпеку першої особи країни.

Дороги з вишками ділять ліс на квадрати різного розміру, є кілометр на кілометр, два на два кілометра, зустрічаються зовсім великі чотири на чотири. Проте у великих квадратах кипить робота, техніка ділить їх на менші, споруджуються вишки. Очевидно в кінцевому результаті тут буде 200-250 квадратів і десь 10 тисяч вишок. Отже мова йде про гігантські однак технічно облаштовані мисливські угіддя.

Зважаючи на кількість вишок-номерів страшно уявити скільки осіб приймає участь в царському полюванні Віктора Федоровича? Старенька мешканка Овдієвої Ниви, села на території закритої зони, розповідає, що мова йде про сотні єгерів та лісників. “А ще приїжджає міліція. Оточують село, щоб люди в ліс не ходили, – розповідає старенька, – А хто туди піде? Під час полювання чується така стрілянина, що навіть наш лютий пес, вовкодав, і той від страху з буди не вилазить. А потім з полювання їдуть машини через наше село. Великі машини, але багажники у них не закриваються, бо звідти ратиці стирчать”, -згадує бабуся…

Автор заходила в мисливські угіддя Януковича з різних сторін. Біля села Сухолуччя, Сичівка, Андріївка. І скрізь спостерігала ту саму картину.

З тою лише різницею, що в місцях ближчих до мисливської резиденції Януковича ліс вже розбитий новими дорогами з вишками на невеликі квадрати, а зі сторони села Андріївки лише відбуваються “пакращення” – рубаються просіки в лісі, засипаються щебенем дороги. Працює важка техніка, зриваються пагорби, Камази підвозять дорожню суміш.

Пісок для будівництва беруть тут же на місці. Недалеко від Сухолуччя земснаряди намивають його з двох болотистих озер. Очевидно після закінчення будівництва, озера, які стануть глибшими і чистішими будуть також відповідно облаштовані для царського відпочинку.

Отже спорудження гігантського полігону для відстрілу диких тварин продовжується. Накласти щільну сітку доріг з вишками на 36 тисяч га лісів потребує чималих зусиль і часу.

В уже закінчених квадратах окрім вишок номерів можна побачити різні об’єкти для того, щоб Віктор Янукович зміг вгамувати жагу крові в комфортних умовах: альтанки, мангали, вишки для зв’язку (певно для особливого зв’язку, бо мобільний автора (МТС) біля неї працював погано).

А ось об’єкт, який можна назвати “розстрільною галявиною”.

Тут стоять годівнички з сіном і сіллю, сама галявина засипана кукурудзяним зерном, обабіч яма-ванна з багном, по центру дерев’яна клітка, куди певно підсаджується особина, яка своїм рохканням повинна принадити інших представників свого племені. На стовпі можна побачити ліхтарик, що підсвічує галявинку (струм він бере з сонячних батареї, що розташовані на сосні).

А над всім цим височіє велика королівська вишка з чорними бійницями віконечок, з яких розстрілюють необережних тварини, які спокусяться на принади галявинки.

Місцеві кажуть саме з таких великих і безпечних хаток на палях і полює Віктор Янукович. Хоча важко назвати полюванням банальний розстріл довірливих тварин, які в господарстві майже ручні. Вони довіряють людям, бо звикли, що двоногі істоти їх годують.

Людей вони зовсім не бояться. Ілюстрація цьому моє особисте “спілкування” з дикими вепрами в лісі, яке я опишу пізніше. (Скажу лише, що воно виявилося не таким екстремальним, як “спілкування” з охороною).

Згодом, дорога виводить мене до об’єкту, який офіційно в мисливському господарстві Януковича носить назву “альтанка першої крові”. Таких альтанок в господарстві кілька. Про одну таку писала “Українська правда”. Її фото виклав будівельник з яким не розрахувалися за роботу.

А це фото іншої альтанки, але в даному випадку замовник певно також “кинув” будівельників, і ті по своєму помстилися: споруда була зроблена халтурно – від зимових снігопадів дах впав прямо на великий десятиметровий стіл.

Однак “першу кров” ця альтанка вже встигла пізнати. Величезні мангали носять сліди вогню, а під столом розкидані побілілі кості з голови якоїсь великої тварини.

Продовження буде.

В наступній частині автор опише звідки кошти на облаштування мисливського полігону для Януковича. У автора на руках є документи, що це будувалося силами та коштом простих українців Львівщини.

автор:

http://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol/523972b8cdeeb/

Related posts