Жінка-Онлайн — Вибирай українське! 

Деталі Категорія: Туризм Перегляди: 1994

    Волинь, Шацький Національний парк, озеро  Світязь –  і донині кожен світанок у цих краях відкриває нашому зору й серцю справжню казку.

   В міру того, як спадає з довколишніх просторів серпанок туманів і сутінків, проступають з ночі задумливі субори, підсвічені тен­дітними стволами берізок… скраплені росою луги з мальовничими копичками сіна… трепет прибе­режних очеретів…

       І нарешті в перших променях сонця прорізається завершаль­ним відблиском головна окра­са — плеса водних обширів, величні люстра природи…

   Волинь називають краєм озер, їх тут понад двісті. Та в цьому осяйно – голубому намисті чи не найкоштовніша і вже, безпереч­но, найвідоміша низка природ­них перлин — Шацькі озера: двадцять сім великих і малих плес загальною площею понад 70 квадратних кілометрів ма­льовничо вписалися в ясне обрамлення лісів, боліт, лугів рів­нини між Західним Бугом і Прип’яттю – ніби душа чарівної подільської природи, її найсвятковіший і найдосконаліший витвір.

      Найбільше з-поміж озер — Світязь — величають «україн­ським Байкалом» за унікальну прозорість води і поважні розмі­ри одного з найбільших озер України (Світязь більший за площею, ніж Балатон, глибший від Ріци й Азовського моря).

  Таке порівняння умовне: зви­чайно ж, Світязь — краплина на тлі сибірського гіганта: той більш ніж у тисячу разів осяжний за площею та в триста разів глибший від рекордної западини Світязя.

Суттєва відмінність полягає і в тому, що Байкал вбирає понад 300 рік, а найкрупніше з Шацьких озер живиться лише власним артезіанськими джере­лами.

    Останнім часом Світязь по­чали порівнювати навіть зі смирним голубим слоненям: з борта вертольота чи літака, а й чи зображене на картах озе­ро, справді нагадує слоненя, у якого «хобот» — затока Луки, «вухо» — острів, а «хвостик» — затока Бужня.

      Та Шацькі озера викликають повагу не лише своєю природ­ною неповторністю. Наша земля надзвичайно ба­гата історією. Причому історією глибокою: недавні археологічні знахідки біля села Розстань Любомльського району показа­ли, що люди вперше поселилися на Шацьких озерах більш як 300 тисяч років тому.

  В тутеш­ніх краях слов’янські племена перетинали шлях навалі готів. Перед Грюнвальдською битвою в Шацьких лісах запасалися провіантом війська Ягайла. На цих просторах російські пол­ки громили вояк Наполеона. А який героїзм тут проявили в роки Великої Вітчизняної воїни Радянської Армії, партизани, підпільники! Священна земля…

  Або візьміть інше: до Шацька їдеш через село  Колодяжне, в якому часто –  бувала Леся Українка. Відтак і до озер ста­вишся по-особливому, бо ж одне з них – Нечимне – виколисало геніальну «Лісову пісню» поетеси. Десь тут являлася їй Мавка…

     Але не тільки в літературних тво­рах, а й у скупих на емоції іс­торичних  документах   висловлюється захоплення багатством тутешньої природи. Є історичні розповіді  про те, як півтисячоліття тому зубри на поозер’ї бродили такими велетенськими стадами, що затоптували сліди татар­ської кінноти, заважаючи до­зорній службі.  Або  ж перекази про численні валки з рибою, які везли цінний вантаж від озер по довколишніх містах і селах, про хмари мисливської водоплавної птиці в лісах і болотах поозер’я; чи про цілющі якості води, яка швидко гоїла рани, дарувала красу і молодість…

     «Голуба нива», надто ліси дов­круг неї, були для місцевих жи­телів рідною домівкою, дарува­ли їм деревину для будівни­цтва, освітлювали, обігрівали житло, годували, лікували, хо­вали від ворогів. Цим лісам по­винні низько вклонитися й ми, сучасне  покоління. Адже  край дарує нам для відпочинку чисте цілюще повітря, прозору воду та блакитне небо: таке голубе, яке буває тільки в Україні! 

Comments:

• Facebook
• ВКонтакте

Download SocComments v1.3