Державна жінка: начос, гіпюр, жабо і ніякої приязності

Корпулентна жінка з претензійною пишною зачіскою і великою кількістю аксесуарів, яка з вигляду і коня на скаку зупинить, і в палаючу хату зайде, але на ділі навряд чи зацікавиться вами, якщо тільки від вас щось не залежить чи хтось за вас попросив. Звичайно ж, типажі українських чиновниць цим не обмежуються: завдяки гонитві за красою, віянням моди і назвичайно цікавому їх трактуванню ми маємо неймовірно широкий спектр образів, подекуди й зовсім космічних. Про все це ми сьогодні і поговоримо.

Радикальний критик: Тетяна a.k.a. marmuletka«РАГУ.ЛІ» в рамках проекту «Естетика сучасної України»

Коли я уявляю образ української чиновниці, то першою картинкою, що спадає мені на думку, є десь така.

 

 

З одного боку, можна звичайно не погодитися з такою моєю візуалізацією, та й взагалі посперечатися чи такою вже важливою є зовнішність, тим паче для держслужбовця, головне ж, щоб людина була хороша і роботу свою добре виконувала. З іншого боку, всі ми живемо у цій країні і бачимо наскільки ефективним є державний апарат, тож чому б не звернутися до теми стилю. Принаймні тут не треба здогадуватися, як з професійною компетенцію, є він чи його немає, бо й так одразу все видно.

Отже, якщо ж говорити про стиль українських чиновниць, то починати слід з обличчя, на обличчі якраз все й написано. І тут я навіть не дуже хочу торкатися питання макіяжу, бо ніяким макіяжем не замалюєш виразу обличчя, в якому читається «ви всі мені зобов’язані та й взагалі світ крутиться навколо мене».

У сучасних реаліях приязне обличчя за просто так в держструктурах не знайдеш. Причому для того, щоб в цьому переконатися, зовсім не обов’язково глибоко занурюватися у світ української чиновниці, достатньо навіть незначного контакту: це може бути візит до паспортного столу, податкової чи жеку, який подарує вам невимовну радість спілкування з жінками, що для широкого загалу не надягають ніякого іншого виразу обличчя, окрім як «мені воняє, а тут ще й ви». Це і є головна складова їхнього стилю.

 

А якщо вам хочеться побачити приязне обличчя, то тоді вам на сайт установи чи в глянцевий журнал, саме там українська чиновниця зображена і берегинею, і попелюшкою, і пані люб’язністю. На жаль, здебільшого лише там.

 

Хоча якщо вже говорити про макіяж, то стриманість не завжди є чеснотою український чиновниць. Тут навіть згадується анекдот про те, що якщо індіанці малють обличчя перед війною, то й жінки теж таким чином готуються до бойових дій. Можна зробити висновок, що робота в українських держструктурах — це та ще війна. А якщо не війна, то кіно. От, наприклад, Жанна Усенко-Чорна здається вирішила організувати просто на робочому місці сіквел фільму «Смерть їй личить».

 

Між іншим, забавно, що це одна «через дефіс Чорна» в державному апараті теж є білявкою і теж з неябияким почуттям стилю.

 

І раз ми вже говоримо про голову, то зауважу, що українським чиновницям треба обов’язково дивитися на голову, адже часто з того, що споруджують собі дами у вигляді зачіски, можна судити й про те, чи все нормально під цією самою зачіскою. Зважаючи на те, якою популярністю користується зачіска «вічний карлсон», зрозуміло, що у чиновницькому апараті у нас не все добре.

 

Тепер нижче. Ще кілька років тому багато хто з відомих широкому загалу жінок робив ставку на пишний бюст, який, справедливості заради відмічу, і не заховаєш так легко. Особливо в цьому плані відзначилася Ірина Бережна, яка взяла від вагітності усе і дарувала цю красу оточуючим. Наразі пані Ірина доводить, що навіть з досить багатими формами можна виглядати пристойно і скромно. Хоча, можливо, така переміна сталася лише завдяки виборам, бо завдяки скромному вбранню виборцю легше буде запам’ятати кандидатку в обличчя.

 

З іншого боку, Ганна Герман довела, що навіть в дуже скромному вбранні можна прикувати до себе всі погляди.

 

Час минає, пані Герман очевидно найняла стиліста і стала виглядати набагато стриманіше, але пам’ять про її стилістичні витребеньки залишається, бо таке просто неможливо забути.

 

Це ж правило підтверджує і пані Кужель. Наразі вона дозволяє собі з’являтися лише у продуманих вбраннях, але всі вже знають, ЯК вона може.

 

Хоча що там приховувати, згадуючи про чиновниць так би мовити «вищого ешелону», я зовсім не розкриваю тему (хоча за їхнім стилем легше прослідкувати, на відміну від поодиноких фото нікому не відомих дам). А взагалі в держструктурах знайдеться багатенько жінок, фігури яких далекі від стантартних модельних, тож або вони виглядають отак.

 

Або отак, коли гарненько вбираються. Як великий, святковий, блискучий білий прямокутник.

 

Втім, у боротьбі за красу українські служительки народу звертаються і до іншої зброї. Серед якої і пістряві кольори…

 

…і пишні жабо…

 

…і багаті хутра…

 

…і гіпюр з капроном.

 

Хоча не варто все-таки забувати, що вся ця краса — це зовсім не те, що хоче побачити середньостатистичний українець під час зустрічі з чиновницею. Головне все-таки не стиль чи його відсутність, а професійність і бажання якісно робити свою роботу. Інакше єдиним шансом для сучасних чиновниць залишитися в пам’яті нащадків буде хіба що увіковічення у витворах мистецтва на кшталт бронзового бюстика роботи російського скульптора Аполлонова.

Джерело

Next Post

На волосок от провала. Березники. Хроники экологической катастрофы (92 фото, видео)

Ср Янв 2 , 2013
Даже странно, что я раньше не писал о березниковских провалах — казалось бы, о чём ещё-то писать, если ты живёшь здесь, в непосредственной близости от событий? Дело, пожалуй, в том, что я люблю давать законченную картину, а не часть процесса с неясным окончанием. История же с затоплением Первого березниковского калийного […]

Analytics Plugin created by Web Hosting